«Спелеологія та спелестологія»

Пронін К.К. 2015 р.

Одну з найцікавіших каменоломень було знайдено і розкрито 2005 року, в районі парку Перемоги (проспект Шевченка № 33), під час виконання будівельних робіт нового висотного будинку. Як завжди, виробку було виявлено розвідувальною свердловиною діаметром 127 мм (09.2005), через яку в листопаді була пройдена свердловина великого діаметру – 630 мм. У свердловині, для спуску у виробки, було змонтовано металеву зварену драбину Глибина свердловини-шурфа, пройденого з дна будівельного котловану, глибиною 4-5 метрів, становила 29 метрів. Через цей шурф, фахівцями фірми «Прохідник», було проведено обстеження частини виробок і виконано зйомку. Незабаром замовник будівельних робіт засумнівався в достовірності матеріалів, наданих їм фірмою «Проходчик», і запропонував Центру інженерних вишукувань провести детальне обстеження і виконати маркшейдерську зйомку розкритої каменоломні, що, загалом, і дало мені змогу, який керував цими роботами, потрапити в цю унікальну каменоломню.

Унікальність об’єкта полягає в тому, що вона і все, що знаходиться в ній, збереглося недоторканим з 1915 року. Нам і раніше, і пізніше доводилося потрапляти до каменоломень, які були закриті – блоковані, десятки і більше сотні років тому, але такого, як у цій, не було.

Наприклад, у грудні 2014 року, на вул. Михайлівській, було розкрито каменоломню, яку розробляли в 1860-х роках, і, мабуть, тоді ж засипали. Але в ній нічого цікавого знайдено не було. Відсутність знахідок пояснюється тим, що в каменоломнях, які розробляли до початку 1890-х років, взагалі мало чого знаходили. Мабуть народ був ще бідний і в робітників каменоломень нічого зайвого не було.Навіть цілі скляні пляшки, в каменоломнях того часу рідкісна знахідка.Ними користувалися, поки не розбивали. У молодших каменоломнях знахідок завжди більше, але зазвичай це кинуті непотрібні або зламані речі.Зрозуміло, що все потрібне, більш-менш цінне, робітники забирали з собою, йдучи на нове місце роботи. Тут же зовсім інша справа. У каменоломні все було залишено.Це могло статися в разі аварії входу.

Але тоді його б з часом відновили і каменоломню допрацювали, а значить, і забрали речі. Тут було щось інше.

Мені видається, що шахта була законсервована у зв’язку з війною. Хоча деякі каменоломні в Одесі працювали до 1917 року, мабуть, частина їх була все ж закрита. У тому числі й ця. Можливо, сам власник каменоломні був призваний в армію, і, сподіваючись скоро повернутися, тимчасово закрив каменоломню. Факт залишається фактом, що каменоломня припинила свою роботу 1915 року і в ній залишилися інструменти, випиляний камінь, предмети побуту каменоломень та інше. Німецька війна переросла в революцію, та в Громадянську війну. Каменоломня свою роботу не відновила. Пізніше вхідний стовбур був засипаний, і всі інструменти та предмети побуту залишилися в ній недоторканими до наших днів.

Цікаво, що розташована зовсім поруч каменоломня, працювала в 1916 році, а можливо і в першій половині 1917 року. Стовбури цих каменоломень розташовані на відстані 180 метрів один від одного, а виробки – за 8-10 метрів (це одна з каменоломень району К-8, описаного раніше [Пронін 2002;2012].

У 1932 році в цих місцях проводили розвідку і зйомку каменоломень, а згодом, у 1935 році, частина каменоломень відновила свою роботу (К-2, К-3, К-8, К-19), але ця каменоломня не картувалася і не розроблялася. Мабуть входу в неї вже не існувало.

Отже, у лютому 2006 року, ми потрапили в цю каменоломню, що отримала індекс К-58 і назву «Критий каток 2» і почали там роботи.Річ у тім, що в цьому ж районі, з 1966 року відома каменоломня, або невеликий район каменоломень (К-36). У ньому ніхто зі спелестологів не бував. Під час вишукувань під будівництво Критої ковзанки (Палацу спорту), виробки були знайдені бурінням і розкриті шахтним стволом глибиною 32 м. Маркшейдери Причорноморської геологорозвідувальної експедиції виконали зйомку і виробки, розташовані під проєктованою будівлею, були затампоновані.Усе відбулося дуже швидко. Зберігся план цієї каменоломні, більше ніякої інформації немає. Спелестологів тоді ще не було, пошуковці в цій каменоломні не побували (тоді «Пошук» в основному займався історією партизанського руху, а не самими катакомбами). Дехто з місцевих любителів катакомб спускався туди, але вони запам’ятали тільки велику кількість сходових прольотів у стовбурі, звідси й пішла тоді легенда про багатоповерхові катакомби.  Сходові прольоти робилися в стовбурах по 3,5 метра. Кожне перекриття стовбура, між сходами, які побували в стовбурі любителями, називалося поверхом. 30 метрів – 8 майданчиків – поверхів, звідси 8-ми поверхові катакомби (місцеві часто бували в катакомбах районів К-1, К-4, К-8, а там глибина закладення виробок 10-14 метрів, дно добре видно у вантажному відділенні стовбура, прольотів 2-3 і це не викликає ілюзій, принаймні не запам’ятовується). Ось так і народжуються легенди.

Виробки району К-36 були затампоновані не всі, ті що не перебували в охоронному цілику будівлі, збереглися і кілька років тому, коли планувалася капітальна реконструкція Палацу спорту, їх навіть розбурювали.Незатампоновані ділянки було знайдено, але подальші роботи припинилися через брак коштів.Тож доступні виробки там існують, вони колись будуть розкриті і спелестологи їх оглянуть.

Оскільки каменоломня К-36 розташована поруч із К-58, інформації щодо неї не багато, і вона може зовсім зникнути, я цю каменоломню теж опишу.

Шахтні стовбури каменоломень К-36 («Критий каток») і К-58 («Критий каток 2») розташовані за 120 метрів один від одного, а виробки підходять на відстань 20 метрів.Виробки К-36 повністю не картовані, а значить, і не пройдені, оскільки професійні маркшейдера, просто так, по катакомбах не лазили, принаймні таке, за десятки років, мені не відомо. Павло Лавренко не береться до уваги, він особистість виняткова, і став маркшейдером, маючи вищу хімічну освіту, за велінням душі, яка у нього спелестологічна.

Протяжність закартованих ПКГРЕ виробок 1405 метрів, орієнтовний обсяг 8420 м3. Як і всі одеські каменоломні, виробки закладені в понтичному рівномірно зцементованому вапняку [Пронін 1991].

Нині відкритих входів у цей район не існує, стовбур 1966 року засипано. Старого входу на плані не показано, але він, судячи з конфігурації виробок, має бути в районі Т.15. Стовбур, показаний на Т.62, розташований дуже дивно. Або це стовбур іншої каменоломні, або дуже незвично розташований вхід у каменоломню К-36 (або другий сучасний вхід у К-36). У каменоломні немає жодного кільцевого ходу. Усі виробки тупикові, ніби розходяться з одного центру, розташованого в районі Т.23-25-26. Ширина виробок мінлива – 2-4,5 м, на Т.64 – 9м. Висота виробок 1,3-2,2 м, у середньому 1,7 м. Гірничотехнічний стан виробок невідомий.Усі дані отримано з плану виробок. На плані показано 2 не закартовані ходи на контурі каменоломні в західній її частині, один, усередині шахтного поля, і шахтний ствол, розташований на північному контурі каменоломні.

Час відпрацювання цієї каменоломні невідомий, але мабуть це кінець 19 століття, історичних відомостей про неї не виявлено. Ось, мабуть, і все, що можна сказати про цю каменоломню.

 А тепер перейдемо до основної теми нашої статті, каменоломні К-58. Зараз входів у цю каменоломню не існує, і більша частина виробок затампонована. Влітку 2006 року в ці каменоломні був пройдений ще один шурф, діаметром 720 мм, але і його, після закінчення робіт, було ліквідовано.

Протяжність доступної і задокументованої частини каменоломні 1130 м, обсяг 6870 м3. На контурі виробок розташований засипаний шахтний ствол, первинний вхід у цю каменоломню. Можливо, за ним розташована ще якась частина виробок.

Каменоломня розроблялася з 1911 по 1915 роки.Час роботи каменоломні встановлено за численними написами, що збереглися на стінках виробок.Архівних та усних відомостей про цю каменоломню не відомо.

Катакомби відразу почали підносити сюрпризи.Шурф, через який спускалися у виробки – свердловина великого діаметру, обсаджена сталевою трубою діаметром 630 мм, на глибині 12 метрів виявився деформованим.

Обсадка подібних шурфів робиться зазвичай до початку щільного вапняку, нижче, до покрівлі виробок, шурфи найчастіше, задля економії, не обсаджують. А тут деформація до вапняку. Виявилося, що задавлена з поверхні паля фундаменту майбутнього будинку, вигнулася гвинтом, потрапила в свердловину і деформувала та розірвала сталеву трубу її обсадки. У пробоїну вивалювалися шматки щільної червоно-бурої глини і повністю перекрили шурф, що прийняв у цьому місці перетин у вигляді місяця. Крім незвичайної форми перерізу, різко зменшилися і його розміри. Плюс, в отвір, що залишився, проходили сталеві сходи, шириною 25-30 см. З такими перешкодами ми ще не стикалися.

Але основний сюрприз отримали будівельники, а точніше фахівці з влаштування пальових фундаментів. Паля деформувала обсадку шурфу, з іншого боку, від того місця, де була задавлена. Тобто вона зігнулася під землею більше ніж на 90°, не по вертикалі, а по горизонталі. Фахівці довго не могли в таке повірити, але потім все ж переконалися на власні очі.

Отвір у шурфі вдалося розчистити (нижче він був порожній) і зробити відносно доступним, розпилявши драбину.

Оскільки нижня частина її стояла на дні, вона навіть не впала.У щілину, що відкрилася, спустилися автор, Ощепков В. і Подруцька Н. Біля шурфу виробки мали звичайний вигляд (утім самі виробки по всій каменоломні нічим особливим від інших каменоломень не відрізнялися).Але ось вміст у виробках був найцікавішим.У виробках залишився весь інструмент каменоломень: різні пили для різання черепашнику, буртовочні ломи, лопати, клини, лампи, не бите скло, а лампи в зборі тощо. 

Стояли штабелі нарізаного каменю, лежали деякі предмети побуту, винні пляшки зі збереженими барвистими паперовими етикетками, моток дроту в свинцевій оболонці (не кабелю, а тонкого одножильного дроту). У двох місцях були залишки дерев’яних тачок (три та дві штуки), які слугували для вивезення блоків вапняку до стовбура від вибоїв (у міських каменоломнях відкочування було зазвичай ручне, коней не використовували).

Але самі залишки тачок були вражаючі. На світло-жовтому дні виробки було видно чіткі малюнки або скоріше проекції тачок, у яких лежали залізні колеса з осями. Дерево, з якого були зроблені тачки, повністю зотліло, перетворившись на тонкий шар чорного порошку, а металеві частини, що збереглися, тільки сильно проржавіли. Чому так сталося, сказати важко. Мабуть, якесь рідкісне поєднання умов. Адже гнилої деревини, що розпалася на шматочки, в катакомбах багато. Є деревина і під водою, в затоплених виробках, але щоб вона майже повністю перетворювалася на порошок, такого ще не зустрічалося.

Відбувалося це в дуже спокійних, повільно мінливих умовах, тому на дні й зберігся «малюнок» тачок, утворений темним порошком, на який перетворилося дерево.  Малюнок великого об’ємного предмета – тачки, з залізним колесом, що лежить на ньому, там, де йому належить стояти.Вражаюче.

Цікаве спостереження для палеонтологів і археологів, що демонструє, як у виняткових умовах можуть зберегтися органічні залишки.

Слідами рівнів води на стінах виробок фіксується, що в період з 1915 року до 2005 року рівень понтичного водоносного горизонту не був стабільний, а піднімався й опускався. Під час обстеження каменоломні, води не було. Однак раніше, виробки були повсюдно підтоплені. На стінках виробок добре збереглися сліди рівнів води. Оскільки примазок бруду немає, затоплені вони були водами понтичного горизонту, а не поверхневими водами. В осколку розбитої пляшки видно наліт карбонатного піску. Він змивався водою, що піднімалася зі стінки, і обсипався в осколок.   

Каменоломня К-58 добре демонструє природні коливання рівня понтичного водоносного горизонту. Під час роботи каменоломні, дно її було, природно, сухим, не обводненим. Потім, почався підйом рівня води.

Він був дуже повільний, поступовий. Обвалення не відбувалися, дрібні предмети не були зрушені.

Вода піднялася приблизно на 1 м. над дном виробок, і якийсь значний проміжок часу, стояла так. Масивні дерев’яні тачки, для вивезення каменю, майже повністю згнили і перетворилися на труху. Потім рівень води знизився і 2006 року, ми побачили сухі, не обводнені виробки. Навіть дно в них не було мокрим. Все це відбувалося в проміжку з 1915 по 2005 роки, тобто за 90 років. Але зазвичай, деревина в понтичній воді, під землею не гниє. Ми знаходили багато потонулих дощок і колод, які лежать на дні водойм цілими.  Щоправда вік їх не перевищує 60 років. Можна зробити припущення, що виробку К-58 затоплювали і осушували кілька разів або процес підйому й опускання води був дуже повільним. Помічено, що деревина у виробках найшвидше гниє в мокрому стані, але не у воді.

У виробках (біля Т.39) знаходиться 266 штук стандартного каменю «п’ятірка», укладеного в штабель Нарізали, але не вивезли. Друге місце, де лежить штабель зі 102 шт., розташоване в північній частині каменоломні. За вартості одного каменю 4 – 5 копійок, гроші не малі, шкалик горілки коштував тоді 9 – 11 копійок (див. Є. Катаєв «Бєлєєєт парус одинокий»).  У південній частині каменоломні, в одному із вибоїв, лежить не допиляна на блоки плаха. Навіть видно один не доведений до кінця пропил. Тут же інструменти – буртовочний лом, пила «щучка» на довгій дерев’яній ручці. Неподалік була знайдена невелика підошовна або мала пила.

Крім того знайдено плоскі напилки, які використовувалися для заточування пилок. 

У виробках збереглося кілька цікавих написів.

Наприклад, список продуктів та їхня вартість: «хліб 25; сало 30; силон (мабуть солонина) 10; капустин 7; тут же – кироси 32»; і так далі.   Збереглися на стінах і дати, написані деревним вугіллям і червоною вохрою: «29 січня 1914 року»; «Кончилъ тягатьъ 18 августа 1912 Тимофей Демьянович»; підрахунки вирізаного каміння, «Терешка» – великими друкованими літерами та інші написи. Є у виробках і гірничі написи, типові для тих часів, виконані, як і належить, червоною охрою. Остання (зі знайдених), датована 12.12.1914 року.  Цікавий напис «Да здравствуетъ свобода», виконаний вугіллям, грубим почерком. Це вже провісники революції, що наближається. А ось малюнків у виробках мало і вони примітивні. Це малюнки солідних панів і дам у капелюхах, іноді з підписами «Кирюша».

Рідкісною знахідкою є дві винні пляшки зі збереженими кольоровими етикетками. «Бессарабське столове вино». На етикетці видно напис «въ Одессе» і царський, двоголовий орел. Етикетка біла, написи сині.

Друга пляшка була від столового вина «Золотий…». На етикетці теж зберігся напис «Одеса»; «Бессарабське».

На кольоровому фірмовому знаку зображені два тигри, що спираються на щит або глечик. Обидві пляшки зеленого скла, ємністю приблизно 0,7 л.  Недалеко від винних пляшок було знайдено прямокутну, із закругленими кутами, розкриту консервну банку. Тут же знаходився великий залізний емальований кухоль (емаль блакитна, але сильно збита).   В іншому місці був осколок темної пляшки з написом на денці «Carlsbad LS» – пиво чи мінеральна вода? 

Збереглися тут і пляшки, розрізані палаючою ниткою. В одному з таких «стаканів» стояла вода. Взагалі винних пляшок різної форми було штук 10-15, але етикеток, окрім як на двох, на них не було.

Рідкісною, навіть унікальною знахідкою, є ціла гасова лампа – банка з пальником і абсолютно ціле скло з клеймом (все це було знайдено в районі шахтарської стоянки, поблизу Т.39. А взагалі, окремих банок від ламп, скляних та оцинкованих, пальників та битого скла з клеймами тут було знайдено багато Скельця від ламп були різних форм, розмірів. Знайдена у виробках сильно проржавіла 3-х гнітова гасниця. Знайдені були під землею і житлові шахтарські приміщення. Мінімум два. Нари були застелені соломою. Оскільки нари були високими, вода до них не дісталася і солома збереглася.

Ось таку унікальну за своїм вмістом каменоломню було знайдено 2005 року. Зараз входу в неї немає і вона, на жаль, частково знищена – затампонована. Але за засипаним стовбуром, досить імовірно, збереглася якась частина виробок із цікавим вмістом.