Міжнародний симпозіум зі штучних печер.
1998 р. Київ-Одеса.
Пронін К.К.
Одеські “катакомби” – історично сформована назва підземних порожнин, розташованих під Одесою та на її околицях, що мають різне походження і призначення. Відсутні тут тільки справжні катакомби. Але щоб не порушувати традиції, що склалися, і не вносити плутанину, ми й надалі всі порожнини, розташовані під Одесою, будемо, загалом, називати “катакомбами”.
Одеські катакомби складаються з безлічі окремих не пов’язаних одна з одною великих і дрібних підземних порожнин. Найбільш значні з них мають протяжність десятки і сотні кілометрів, а найбільша перевершує за довжиною 1000 км.
Здебільшого Одеські катакомби – це підземні каменоломні, в яких добували камінь, що застосовували для будівництва будівель і споруд. Оскільки одеський вапняк доволі м’яка порода, видобуток блоків вели методом випилювання з масиву.
Частка каменоломень у загальній масі катакомб становить 95-98%.
Перші підземні каменоломні виникли в Одесі на самому початку минулого століття. Закладені вони в понтичному рівномірно зцементованому вапняку-черепашнику, так званому пильному вапняку, буро-жовтого і жовтого кольору. Габарити виробок порівняно невеликі, висота 1,5-1,3 м, ширина 2,00-4,5 м, зрідка трапляються виробки більшого розміру – висотою до 5 м і шириною до 6 м. Зазвичай каменоломні закладені в один ярус, але іноді трапляються 2-х ярусні і зовсім рідко 3-х ярусні. Глибина закладення каменоломень від перших метрів до 50 м.
За час робіт із видобутку вапняку існувало кілька сотень каменоломень і відповідно понад 1000 входів до них – шахтних колодязів, похилих стовбурів, штолень, виїздів тощо. Нині переважна більшість із них засипана.
Каменоломні з плином часу частково обвалилися, замулилися, були затоплені підземними водами, деякі ділянки були затампоновані. Усе це призвело до того, що нині ми маємо безліч важкопрохідних підземних лабіринтів. Ступінь вивченості їх різний. За деякими складено детальні плани й описи, інші мальовані частково, а про деякі взагалі збереглися тільки неясні спогади й легенди.
Загальна протяжність усіх одеських катакомб оцінюється нині в 2500 км.
Крім підземних каменоломень в Одесі існує безліч інших порожнин: старих підвалів і “мін”, як їх тут називають; старовинних підземних ходів різного призначення, дренажних і стічних тунелів, військових бункерів, природних карстових печер, розвідувальних виробок, водяних колодязів, шурфів тощо. Усі ці порожнини, з’єднуючись між собою в будь-яких комбінаціях, утворюють Одеські катакомби. Протяжність цих порожнин, звісно, не йде в порівняння з каменоломнями. Дренажні галереї мають ширину до 6 км, печери до 1,5 км, підземні ходи і підвали не перевищують кількох сотень метрів. Але оскільки цих порожнин дуже багато, загальний обсяг їх і протяжність великі.
Печери – це місце, де історія ніби зупинилася. У карстових печерах знайдено найбагатше місцезнаходження середньопліоценової фауни хребетних віком 2,5-3 млн. років. У штучних порожнинах, поряд із речами побуту і добре збереженими на стінах численними написами минулого і нашого століть, збереглися підземні табори партизанів часів громадянської війни 1918-1920 рр. і Вітчизняної війни 1941-1945 рр. За час вивчення катакомб у місцях базування партизанських груп були зроблені численні та цікаві знахідки: документи, зброя, спорядження, останки загиблих.
Катакомби – це унікальний геологічний розріз, що дає змогу детально вивчати будову району. Геологічні матеріали, отримані під час вивчення катакомб, мають велике значення, а вивчення гідрогеології та мінералогії катакомб тільки розпочалося, але обіцяє стати цікавим напрямком досліджень.
До теперішнього часу є систематизовані дані приблизно на 1700км підземель.
В останні роки вивчення катакомб знову активізувалося і піднялося на якісно новий рівень. Стали застосовуватися нові методики картування, побудови планів, обробки матеріалів, впроваджуються нові зразки спорядження.
Завдяки цьому стала реальною проходка 30-и метрових збійок і колодязів малого діаметру для розкриття нових ділянок виробок. Застосування компактних фотоапаратів і відеокамер дало змогу детально документувати виробки, знахідки і сам процес роботи в катакомбах. Широке застосування металошукачів уже зараз підняло пошуки реліквій у катакомбах на такий рівень, про який раніше можна було тільки мріяти.
Цього року вперше застосовано легководолазне обладнання для проходки повністю затоплених каменоломень.
