Спелеологія та спелестологія 2013.

Пронін К.К, Ощепков В.

У цій роботі ми дамо опис великої каменоломні – шахти Крива Балка № 27, про яку автори вже згадували [Пронин, Ощепков 2011: 192]. Так само як і в переважну більшість інших «нових» каменоломень у межах міста, доступ до неї став можливим унаслідок розкриття входу під час будівництва (однієї з будівель обласної лікарні).

Судячи з дат, написаних на стінах каменоломні («1939 рік»), шахту було відкрито в 1938 р. Роботи велися до війни, а після війни поновилися і тривали до літа 1953 р., коли шахту було закрито. Зберігся напис, що відноситься до цієї події: «28.06.1953 року тут демонтували 27 шахту електрики Михайло Очеретний, Іван Тобенко, Дмитро Бондаренко».

У східній частині виробок є дата «1955 р.». Або шахту допрацьовували ще деякий час, або напис було зроблено під час пізнішого відвідування шахти, незадовго до засипання стовбура. Мабуть, у 1955 р. входи в шахту було засипано.

Також збереглося кілька документів, що стосуються цієї шахти. Це синьки плану проекту гірничого відводу шахти масштабу 1:5000, прив’язаного до поверхні, і маркшейдерського плану виробок масштабу 1:1000, також прив’язаного до поверхні. Маркшейдерський план поповнювався з лютого 1951 р. до 1953 р. (точна дата не читається). Зйомка шахти, мабуть, велася з моменту її відкриття, оскільки на плані точки мають наскрізну нумерацію, починаючи від старого стовбура, проте деякі виробки біля стовбура не картовані.

З написів на графічних матеріалах видно, що шахта належала Одеському заводу стінових матеріалів МПСМ України (Міністерства промисловості будівельних матеріалів).

Маркшейдером у цей період на шахті був Микола Миколайович Плуталов. Він і передав одному з авторів статті (К.К. Проніну) в 1976 р. кальки, з яких було зроблено синьки, що збереглися до теперішнього часу. Таким чином, стало відомо про існування спелестологічного об’єкта Шахта № 27. В офіційних архівах ці документи не збереглися.

У 1983 р., під час вишукувань під будівництво нового корпусу обласної лікарні, розвідувальними свердловинами було розкрито підземні порожнини. По одній зі свердловин взимку 1983 р. ГБСУ (Гірничо-будівельне спеціальне управління) пройшло бетонований стовбур, призначений для доступу у виявлені виробки. Тоді вони були вперше оглянуті К. Проніним і П. Лавренком. Відвідування було короткочасним, усього кілька годин. Було визначено вік виробок, їхній гірничотехнічний стан і ступінь закарстованості. Незабаром, після тампонажу виробок під споруджуваною будівлею, стовбур був засипаний і доступ до виробок припинено.

У 2010 р. фірма «Прохідник», з використанням матеріалів зйомки 1983 р., знову розкрила виробки шурфом свердловиною діаметром 720 мм з метою проведення робіт із кріплення виробок. З дозволу начальника дільниці А.В. Язикова, якому автори висловлюють свою подяку за можливість провести обстеження цього району катакомб і зручну базу, автори і Д. Пунько та Д. Лехно, які допомагали їм у роботах, оглянули каменоломню і провели її ретельну документацію. Під час робіт було відкориговано план (мал. 1), зроблено фотозйомку, зроблені описи, проведені виміри температури води і повітря, відібрано на аналіз проби води і старої деревини.

Пізніше, наприкінці літа 2011 р., у виробки був пройдений ще один шурф, у районі тт.500-501. Через цей шурф проводився тампонаж виробок, завершений у 2012 р. Наразі обидва входи знову засипано.

Шахті Крива Балка № 27 як підземній каменоломні присвоєно регіональний індекс К-28. Вхід у каменоломню знаходився на території Обласної дитячої лікарні по вул. Ак. Воробйова. Сама каменоломня витягнута вздовж вул. Одеської. Протяжність її виробок 9780 м, площа – 29340 м2, обсяг – 52810 м3. Площу обчислено за середньою шириною виробок, що дорівнює 3 м, об’єм за середньою висотою 1,8 м. Глибина вхідного шурфу дорівнювала 22,4 м.

Каменоломня закладена в понтичному (пліоценовий відділ неогенової системи) рівномірно зцементованому вапняку-черепашнику бурувато-жовтого кольору (пиляльному вапняку). Вапняк не високої якості, марка його не більше «7». У виробках дуже багато буту. Тільки на західному контурі – у центральній частині шахтного поля – якість вапняку покращується (у цих місцях є і шахтарські написи, що підтверджують це спостереження).

Вапняки в деяких місцях закарстовані. Виробками розкрито досить багато розкарстованих тріщин різних розмірів і кілька каверн. Деякі з них відображені на плані. Одна з найбільших виявлених карстових порожнин має ширину до 15 см і перетин у вигляді витягнутого трикутника. Рельєф глибокий, натьоків немає. Дно її, що знаходиться нижче за дно виробки, засипано і затоплено.

У двох місцях у покрівлі розкрито системи закарстованих тріщин шириною 1-1,5 см, заповнених червоно-бурою глиною. Від основної прямої тріщини з кроком приблизно 40 см з різних боків відходять під прямим кутом оперяючі тріщини.

Найбільшою карстовою порожниною є пляшкоподібна порожнина діаметром приблизно 1,3 м (на дні) і заввишки близько 3-4 м, діаметр горловини у верхній частині порожнини приблизно 0,3 м. У виробках знайдено шматки білої натічної кірки, але самих порожнин, звідки вони винесені, не виявлено.

Як уже було сказано, зберігся план виробок. Його перевірка, проведена в січні-квітні 2011 р., засвідчила відповідність зйомки фактичному розташуванню виробок, за винятком кількох украй незначних виробок у районі старого стовбура і невеликих дорізок КМАЗом¹. Нами перевіряли наявний план Плуталова, на нього наносили додаткову інформацію і правку. У статті наводиться виправлений і доповнений план масштабу 1:1000, зроблений на основі маркшейдерського плану М.М. Плуталова. Район К-28 повністю не пройдено. Не оглянуто деякі відбутовані ділянки і затоплену під стелю ділянку біля старого шахтного стовбура шахти № 27 (мал.1).

Початкові входи в шахту являли собою вертикальний шахтний стовбур і шурф (запасний вихід, розташований за 150 м на північний схід від стовбура), пройдений, очевидно, у 1940 р. Нині шурф засипаний і стовбур, мабуть, теж (підійти до останнього не вдалося).

Виробки шахти в основному перебувають у задовільному гірничотехнічному стані. Ширина виробок близько 3 м. Висота, мабуть, була 2,5 м. Наразі середня висота виробок становить 1,7-2,0 м. Більша частина виробок незначно деформована. У східній і південній частинах району деформовані в основному стіни виробок. Тут спостерігаються численні заколи, відшарування, зруйновані бутові смуги. Іноді зі стін відколюються великі брили, що захаращують дно виробок. У східній частині шахтного поля ділянки з обвальною покрівлею зустрічаються окремими плямами. Потужність обваленої товщі до 1 м, хоча іноді досягає і 1,5 м (у цих місцях в обвальних куполах розкрито плитчастий вапняк, за місцевою термінологією «жерства»). Але в деяких місцях існують суцільні завали, що повністю перегороджують прохід.

У північно-західній частині району обвалень покрівлі набагато більше. Більша частина виробок, пройдених КМАЗом, має значні обвалення покрівлі, що досягають у деяких місцях потужності 2 м і більше.

Найнебезпечнішою і важкопрохідною ділянкою району є крайня північно-західна. Тут глибоко затоплені виробки чергуються з сильно заваленими ділянками. Перехідні зони між обвальними куполами і збереженою покрівлею є найбільш нестійкими і небезпечними місцями у виробках.

У виробках багато буту. Бутові смуги майже скрізь широкі, хоча існують ділянки, де бутових смуг немає зовсім.

У покрівлі виробок іноді розкриваються гирла свердловин. Частина з них відносяться ще до часу розробки (вони показані на старому плані), частина, можливо, сучасні розвідувальні.

Приблизно половина виробок затоплена підземними водами. Глибина води різна – від 0,1 м до 1,7 м, а можливо й більше, бо в районі старого стовбура 27-ї шахти виробки затоплено майже під покрівлю, і оскільки до стовбура дістатися не вдалося, то виробки навколо нього не оглядали. У 1983 р., під час перших відвідин, рівень води був нижчим. Водночас помітно, що в якийсь період рівень води був приблизно на 15 см вищим, ніж у 2011 р. У січні було проведено заміри температури води та повітря.

Каменоломня розроблялася від самого початку за допомогою підрізних пил Рогозинського², і буртовочних верстатів Віктора³. У виробках збереглося досить багато кинутих ріжучих ланцюгів до «рогозинки», наконечників бурів, шматки гнучких рукавів від бурових верстатів, напрямних зірочок тощо. Були навіть знайдені більші частини – станини, вали та інше. Унікальною є знахідка добре збереженої підставки від верстата Віктора. У виробках збереглися залишки відкритої електропроводки (залізні скоби з порцеляновими ізоляторами). Недалеко від станини верстата Віктора знайдено акуратну дерев’яну ручку, мабуть, від бура цього ж верстата. Всі знахідки, що становлять інтерес, сфотографовано й описано в примітках, а їхнє місцезнаходження зафіксовано на плані.

Із 27-ю шахтою пов’язаний один із неясних моментів історії партизанського руху. Документальних підтверджень розповіді ми не знайшли, тому вона викладається за версією В.В. Головченка, знавця історії партизанського руху. Головченка, знавця історії партизанського руху в одеських катакомбах. У 1966 р. на горищі старого будинку в Кривій балці член клубу «Пошук», який займався вивченням одеських катакомб, В. Томін знайшов тоненький зошит, зшитий із кількох аркушів різного формату. На першій сторінці акуратним писарським почерком було написано: «Список партизанського загону шахти № 27 с. Крива Балка». Далі йшов список із 103 прізвищ із зазначенням посад, які вони обіймали в загоні: командир взводу, боєць, завгосп тощо. Кілька аркушів, що залишилися, містили уривчасті щоденникові записи, з яких випливало, що в перші дні квітня 1944 р. загін шахти № 27 намагався об’єднатися з якимось іншим загоном, що базувався в катакомбах. Вивчивши список загону і щоденникові записи, пошуковці зробили висновок, що загін шахти № 27 складався з радянських військовополонених, які втекли навесні 1944 р. з полону. Пошуки більш докладних відомостей про цей загін нічого не дали. Ніхто в Кривій балці про цей загін нічого не знав, і навіть не чули про таку шахту, що дуже дивно, тому що минуло лише 13 років, відколи 27-та шахта закрилася. У ній працював Терзиманов, учасник партизанського руху в Кривобалківських катакомбах, консультант «Пошуку».

Із цим же загоном пов’язаний один з анекдотичних випадків. На 2-му Всесоюзному зльоті переможців походів місцями бойової слави один завзятий журналіст, почувши цю історію, все переінакшив і надрукував матеріал, де яскравими фарбами описував, як «у глухому районі катакомб, пошуковці раптово побачили сто людських скелетів, які лежать, тісно притулившись, один до одного…».

Цільовий огляд виробок не виявив слідів партизанського табору. До війни ця шахта мала дуже невеликі розміри. За планом можна визначити її довоєнну конфігурацію. Були стовбур і шурф, з’єднані між собою ходом, а також виробки з боків цієї централки, але не всі з тих, що існують зараз, – частина ходів дорізана після війни. У східному напрямку виробки поширювалися приблизно до Т.22, 38, 251, 283 (примітка 48). Але бічні ходи в цих місцях були дуже незначних розмірів. У довоєнних виробках підземні житлові табори (стоянки) не знайдено. Немає і слідів довготривалого проживання великої кількості людей: немає кам’яних нар, соломи, немає закопчених ділянок, немає смітників і туалетів, немає написів і не знайдено жодних предметів побуту та озброєння. Хоча зазвичай у випадках, коли під час війни у виробках перебували люди, а потім у цих самих місцях тривало розроблення каменю, різні сліди воєнного часу все одно залишалися, тому відомо безліч прикладів, на яких ми зупинятися не будемо. У 27-й шахті ж немає нічого. Єдине місце, де знаходяться житлові приміщення, знаходиться на Т.43-176, а точніше від повороту ходу на схід від Т.44 до повороту ходу на Т.176. Тут знаходяться високі кам’яні нари, які в східному приміщенні мають довжину понад 10 м, і трохи менше в західному. Але ці нари зроблені дуже акуратно, зазвичай партизани їх так не робили. Край нар, протилежний стінці, дуже рівний, зроблений як під лінійку. Прохід між стінкою і нарами рівний, вузький, нари дуже високі, висотою близько 1 м (зазвичай робили 0,3-0,6 м). Стіни і стеля в цих приміщеннях не закопчені. Є тільки один нерозбірливий короткий напис, датований 1941 р., можливо, взагалі довоєнний, такі написи у виробках відомі (Т.251, примітка 48). Мабуть, це залишки бомбосховища часів оборони Одеси, яке майже не використовувалося. В інших місцях жодних ознак житлових приміщень не знайдено. Не оглянутими залишилися тільки виробки в районі старого стовбура шахти № 27.

За наявними даними польових спостережень можна зробити висновок, що велика кількість людей скільки-небудь тривалий час у цих катакомбах не проживала. Невелика група людей, 5-10 осіб, також тривалий час (тиждень і більше), у виробках не жила. Таким чином, можна зробити кілька припущень з приводу партизанського загону шахти № 27:

1) оскільки жодних документальних свідчень щодо цього загону на цей час немає, сталася якась плутанина з назвою шахти і партизанами. Точніше, В.В. Головченко щось за ці роки забув і переплутав.

2 Загін був фіктивним і існував тільки на папері.

3) Це псевдопартизанський загін (такі випадки відомі, наприклад, у Багерівських катакомбах).

4) Насправді загін був дуже маленький – група з кількох людей, все інше – приписки.

5) Загін дійсно був, але в катакомбах не базувався. Його представники короткочасно бували в катакомбах, можливо, готували приміщення на випадок відходу під землю.

6) Загін справді якийсь дуже нетривалий час – години, перші дні, був у катакомбах, але облаштованого табору не мав (екстрено спустилися, жили на підлозі, ховалися пальтами й шинелями, харчувалися всухом’ятку).

7) В. Томін сам зробив цей зошит із метою містифікації.

За відомостями В.Я. Юдіна, засновника клубу «Пошук», ця історія виглядає дещо інакше. Загін називався не «27 шахти», а «17 шахти». Почерк був не красивий писарський, а кострубатий, грубий. У зошиті перераховували переважно людей і займані ними приміщення катакомб, багато було жіночих прізвищ, згадували дітей.

Попереднє розслідування щодо цього загону засвідчило, що це просто група людей, яка ховалася від німців у найостанніші дні окупації. Загін було кваліфіковано як патріотичну групу, і ним не стали займатися. Керівником загону був Чеповенко. Про газетний опус В. Юдін теж пам’ятає. За його словами, приблизно в той час, десь у Кривій балці, вони спускалися в катакомби старим стовбуром із дерев’яним кріпленням. Можливо, це був ствол 27-ї шахти, але скоріше за все ствол 17-ї шахти, розташованої неподалік.

На стінах виробок збереглося дуже багато шахтарських написів часів розробки шахти з 1939 по 1953 рр.

Приклади:

«Камень отличный»  (Прим. 37) – у цьому місці камінь справді візуально кращий, ніж на підходах, буту менше. Але в цьому напрямку чомусь видобуток не вівся (можливо, через близьку межу відводу сусідньої шахти).

«Работа машины» (Прим. 38) У шахті № 27, очевидно, проходили в 1953 р. випробування перших КМАЗів. Деякі виробки в районі старого стовбура пройдені КМАЗом (частина з них не показана на старому плані). Уся північно-західна частина шахти і частина виробок у північній її частині також пройдені КМАЗом. Чи було це до 1953 р., коли, судячи з написів і графічних матеріалів, шахту було закрито, чи пізніше, до 1955 р. (на що вказує дата на стіні в східній частині шахти), невідомо. Можливо, після закриття шахти в 1953 р. її експлуатували як експериментальну.

«Ночная смена» (Прим. 43).

«Тов. Федотов помни обя-во шахты 21000 шт. Ваше обя-во 3120 шт. на день 120» (Прим. 44).

«28.06.1953 года здесь демонтировали 27 шахту електрикы Михаил Очеретный, Иван Тобенко, Дмитрий Бондаренко» (Прим. 45).

«Тов. Тов. Николаев и Бондаренко помните! Обя-во шахты 21000 шт. Ваше обя-во 4160 на день 160» (Прим. 46).

«26.II.41 г.» (Прим. 48).

«На рогоз. Простоя не будет, план досрочно иди работай, не унывай» (Прим. 51).

Задокументовано також такі написи: «Подтянуть силовую нехватает кабеля 17/Х…»; «Женя используй электроэнергию экономно…»; «Сюда ложить Бут 1/III 52 г.»; «Не заготовлять, забой закрыт»; «1/7 41 г.» – около Т.174 (около нар); «Кто спрятал лестницу положи на место будет плохо в последствии»; «Если зарисуеш Правильно я Иван Дмит… обязуюсь поставит пол литра водки…» і поруч погано читається, затертий текст: «Начата работа 16 августа закончена 15 сентября 1939 г. Гудзовский…»; «До проверки потолка Т. Нес…ком резчику к работе не приступать опасный потолок 17/V…» (в этом месте действительно наблюдаются обрушения кровли); жартівливий напис: «Заявление Топор Топоровыч рождения 1826 г. проработавший на подземных работах 200 л дальше работать моё здоровье не позволяет а поетому прошу меня перивисти на пенсию 21/IV 51 г.»; «Ищи забой а эти будь они прокляты»; «гна Терзиман помни обязательство шахты 22000 шт Ваше обя-во 8000 в день 170 шт…».

У виробках збереглося багато уламків і цілих дерев’яних кріплень 1950-х рр., які навіть стоять у воді. Одна дерев’яна стійка, що стоїть у бутовій смузі, так стиснута камінням, що набула зиґзаґоподібної форми, начебто вона з пластиліну. Це приклад дії поступового тиску.

З дерев’яних стійок відібрано дві проби для визначення в них живих організмів (одна проба деревини вкрита білою цвіллю). У деревині, що пробула під землею майже 60 років, були зустрінуті кліщі, багатоніжки, личинки комах.

З інших спостережень, що становлять інтерес, можна відзначити сталактитоподібні натьоки білого напівпрозорого гідроокису алюмінію, що утворилися на залишках алюмінієвого дроту.

Представляє інтерес виявлена на поверхні води сітчаста біла цвіль. Раніше такі утворення зрідка знаходили на стінах виробок. Виявлення цвілі на воді – перше в одеських катакомбах.

Біля Т.232 була стайня, гній з неї викидався у виробку. Після затоплення водою цієї ділянки на дні, під щільнішою кіркою, утворився чорний мул, насичений сірководнем. Під час ходьби цим місцем ноги грузнуть, виділяються бульбашки газу з неприємним специфічним запахом.

Такі результати обстеження однієї з великих одеських каменоломень або катакомб, як їх називають в Одесі.

¹ Камнерізна машина КМАЗ-188 системи А.Ф. Заступайла. Дві такі дослідні машини були виготовлені до Великої Вітчизняної війни і працювали на шахті Крива Балка. Після закінчення війни конструкція раніше виготовленої машини була вдосконалена і створена нова машина КМАЗ-188. Каменерізна машина призначена для вирізки штучного каменю і блоків із вибоїв. Робочим органом машини є бар із ріжучим ланцюгом, армованим пластинками твердого сплаву. Висота розроблюваного вибою доходить до 3 метрів [Яблонский 1957: 96].

² Камнерізна однобарова машина системи В.А. Рогозинського конструкції 1926 р. належить до періоду початку механізації підземного видобутку пиляльного вапняку. Випускалася Одеським ремонтно-механічним заводом. Складається з трубчастої розпірної колонки із зубчастою рейкою, якою вертикально переміщається супорт із косинцем, де змонтовано електродвигун і бар із ріжучим ланцюгом. Підйомний і поворотний механізми, що переміщують супорт разом із баром у вертикальній площині, приводяться в дію за допомогою ручних штурвалів. Машина нарізає забій на окремі моноліти, виробляючи вертикальні вузькі вруби-пропили. Для точного встановлення машини на потрібний розмір блоків застосовували установчу дошку з гніздами під п’яту колонки. Переміщення машини із забою в забій здійснювалося за допомогою двох знімних коліс. Машину обслуговували двоє робітників, машиніст і його помічник [Яблонский 1957: 96].

³ Буртовочний верстат І.І. Віктора. Для виробництва вруба біля покрівлі вибою в 1931 р. Віктором запропоновано верстат. Конструкція складається з дерев’яного або металевого каркаса з колесами, на якому монтували електродвигун і штангу для підтримування робочого органу. Робочий орган верстата виконаний у вигляді ріжучої шарошки-бура, нагвинченого на кінець довгого валика, який розміщений у трубці. Обертання валику від електромотора передається гнучким валом. Під час виробництва вруба робітник-буртовщик, стоячи на риштуваннях біля покрівлі, робив горизонтальну врубову щілину 8-12 сантиметрів заввишки, завглибшки 1,3-1,5 метра на всю ширину забою [Яблонский 1957: 96].