IV Науково-практична конференція, Одеса 2025.

Букаренко-Васильєва О.

Наш світ стабільно змінюється. Розширюються наші знання про катакомби. Дуже швидко все проходить і з’являється необхідність фіксувати знання, інакше «Америка» буде відкриватися знову і знову. Майбутні покоління будуть дивуватися (як і наше), хоча все досить таки просто, якщо записати.

Ось і запишемо розповідь про дослідження району «Гідромет» з елементами науковості та історичності у формі «вільного балакання».

Особисто для мене все почалося з жовтня 1998 року, коли в Нерубайських каменоломнях була поставлена точка «0» і від неї почалося картування величезного району катакомб. Звичайно, час минав, працювали (складали карти підземних ходів) в різних районах, десь затримуючись на сезони, роки. Це були Пошуковці, яких в той же час зібрав і об’єднав Костянтин Костянтинович Пронін. Власне, він керував (з перемінним успіхом) цими роботами. По багатьох районах ним написані статті, опублікована картографія. Наприклад, по району Нерубайської церкви (ЗК-22) [1], по Соломі (ЗК-39) [4], по «Лаптії» (ЗК-4) [7], Лаптія-2 (ЗК-50), Боссовет (ЗК-2) [2].

У цій статті я розповім, як для мене проходила історія вивчення району «Гідромет» (ЗК-20).

Гідромет – хід добре відомий в підземних колах тим, що він низький і з’єднує під землею два села Нерубайське і Усатово. Ходили байки, що через йог низьку висоту по ньому їздили на 3-колісному велосипеді (здається, Барига з Фролом). Але «ми» – наша спелеоекспедиція Пошук підійшла туди картографуванням з боку Нерубайського, вивчивши по дорозі деякі з перерахованих вище районів. Власне закінчивши картографування району «Дерев’яних воріт» (ЗК-63), природно рушили в бік «6 шахт». На шостих шахтах і є та сама заповітна збійка з Гідромет. Шості шахти – це КМАЗівські шахти, тобто сучасні з машинною різкою, розроблені в 1950-х роках. Хід «Гідромет» – якраз був запасним ходом з 6 шахти в Усатово. Так вимагала техніка безпеки мати 2 запасних ходи (виходи) з шахти для каменодобувачів. Другий запасний хід був в Нерубайське.

У ті краї «за Деревяшку» ми підійшли в 2000-му році. Це з 100% впевненістю можу сказати, тому що там є легендарна база «Варення», де мені пощастило 3 роки поспіль відзначати свій день народження. Власне з цього приводу база отримала таку назву. І якщо в 2000 році я скромно святкувала своє 19-річчя з Лехою Кучеруком і ще парою молодих підземників, то в наступні роки це було навіть дуже бурхливо.

Моє день народження (1 грудня) перетворилося на привід для величезної підземної тусовки. У 2001 році в якості подарунка мені під землю Арієль приніс величезний букет живих квітів (жовті, білі хріантеми), дуже яскравий, як і спогади. Тоді ж Васильєв Віктор зі своїм другом Мишкіним привів мене на ту саму сбойку з Гідрометом, на яку дуже хотілося подивитися. Через це ми навіть запізнилися на останній Нерубайський автобус і довелося по-темному, взимку тягнутися в Усатово з величезним букетом квітів. Ну а наступного року день мого народження ознаменувався тим, що якийсь Андрій Красножон (археолог) зі своїм другом Максом вирішили піти в катакомби. Вони малювали карту біля входу, але підземний дух привів їх на базу «Варенье», де, природно, було моє свято. Звичайно, вони були в захваті і вписалися в наш колектив і в подальші дослідження. Красножон згодом теж написав кілька статей про катакомби, книжку «Алфедич», брав участь у 4-х денних експедиціях. Він був викладачем Педагогічного університету і його студенти стали дослідниками (Капельниста Олена, за чоловіком – Ощепкова).

Наступна база «Біломорканал». Її запропонував заснувати Костянтин Пронін, тому що вона була ближче і зручніше для дослідження «6 шахт». Власне, живучи на ній, ми, мабуть, заходили і на «Гідромет». У ті часи я повезла на з’їзд УСА (українських спелеологів) статтю з гучною назвою «100 кілометрів під землею» [3]. Тут я опишу три цікаві спогади, пов’язані з цими далекими краями.

Працювали ми на Гідрометі вдвох я і Васильєв Віктор. У низьких ходах доводилося правити карту, докартувати ходи, фіксувати написи малюнки, іноді потрібно було протискуватися через камені. Якась група розбирала закинуті проходи і їх потрібно було закартувати. Раптом мені Вітя (уточню, що нині він мій чоловік і батько наших дітей) каже: «Ну що тобі потрібно тут, що ти хочеш знайти, навіщо тобі все це?» (мабуть, втомившись від лазіння по каменях). А я відповідаю: «Та ось, Гідромет це такий таємничий хід, незрозумілий для чого, потрібно в цьому розібратися, хоча б якого він року, знайти дату і т.п.». Наступне питання: «Який рік тобі потрібен?». Я ж кажу: «Ну хоча б 1905». І малюю далі. Минає час і він мені каже: «Ось, дивись, йдемо вже на базу». Я обертаюся, а там: 1905 рік!!! Повна радості і захоплення підходжу, фіксую дату, розглядаю її і розумію, що її намалював Вітя! Ось так один фейковий 1905 рік на гідрометі точно є.

Друга історія вже була на Боссовете (ЗК-2). Гідромет єдиним відгалудженням з’єднується з районом Боссовет, а він у свою чергу з Мореходським лабіринтом (ЗК-7). Боссовет – район важкий. Він низький, вузький, і в основному це все довжелезні тупики. І на ньому є єдиний прямий хід, що з’єднує Гідромет і Мореходський лабіринт. На цьому ході є великий обвальний піщаний купол – так би мовити орієнтир. І ось, в тих краях, я працювала з Олександром Крисько. Трохи побувавши в каменоломнях «Любкіного ходу» з Ігорем Греком, я притягла Санька сюди, в темряву-таракань, де важко. І ось ми сидимо втомлені на цьому піщаному завалі, і я йому розповідаю про перспективи, що там: Мореходський лабіринт, легендарний район, такий крутий і невивчений, і його потрібно знайти. Звичайно, тоді ми його не знайшли, але з часом все закартували. І до речі, Саньочок в майбутньому став моїм кумом, охрестивши другу дочку. Він загинув, будучи морським піхотинцем в 2022-му на російсько-українській війні.

Також вдалося здійснити перехід (просто розвідувальний) по Гідромету з Нерубайського в Усатово. Мене і Левченка Сашу (Нещастя) провів Віктор Васильєв.

У 2004 році Костянтин Пронін організував 3-денний вихід, який приблизно збігся з Різдвяними святами. Це перша дослідницька багатоденка. Вона була організована за принципом Пошукових меморіалів. Коли перші пошуковці на 3 дні спускалися під землю і «тусили»: оглядали стоянки, проводили ігри-навчання «Зарниці». Але трьох денна експедиція Проніна була наукова, тобто там складали карти катакомб. Від неї пішли зимові 4-денні експедиції, в різних районах катакомб за участю підземних колег з інших міст і навіть країн. Іноді навіть було так, що по дві чотириденні експедиції за січень проводили з різними учасниками. Тоді, в 2004 році, база була недалеко від збойки з Гідрометом, вихід проходив 64 години і було закартовано 150 км Нерубайських катакомб. Думаю, що саме тоді роботи з вивчення Гідромету були призупинені.

Перейшли до картографування Мореходського, потім на південь в Усатово. Ігор Грек керував чотирьох денними експедиціями і роботами на Холодній Балці, в Ільїнці. К. Пронін перебрався до Кривої Балці. Звичайно ж дослідницький народ розсіявся по заходах і районах.

На Мореходському лабіринті проводилися два роки поспіль багатоденні експедиції. У 2006 – на базі «Папандопало». А в 2007 Вова Ощепков здійснив перехід з Бази Попандопало через Боссовет – Гідромет на Балаган і приєднався до експедиції Костянтина Проніна, який працював тоді в околицях і в районі Бадаєвського ходу. На жаль, тоді ж роботи на Мореходському лабіринті в’яло текли і, мабуть, згасли.

У 2008 році навесні, якісь питання були пов’язані з координатами входів і проблемою похибки, адже лабіринт величезний. Тоді я взялася за картографування Усатовського входу «У Корейців» і з’єднала його з ходом Балаган, підсвідомо розуміючи, що і звідси, з півдня, можна працювати на Гідротеті і ще в інших прихованих районах. Костянтинович дав мені координати входів і я побудувала тоді 4 планшети (А3), нанесла передвходовик і з’єднання з ходом Балаган. Згодом Костянтин Костянтинович перебудував ці планшети більш правильно. Тоді (в 2008) я вже носила свою першу крихітку і звичайно ж мої роботи там призупинилися. Вони відновилися чомусь на Мореходському, мабуть, не давав мені спокою цей недороблений район. Ми знову почали картографувати цей «Легендарний район». Більша частина його була зроблена, особливо соплевидні тупики. А ось най «закрученіша» – густо порізані ходи були залишені. Грек порадив тоді картографувати в масштабі 500 і це допомогло. Був посаджений вхід за GPS-координатами, топозйомка велася. Але тут нам з чоловіком Господь Бог послав ще одну дитину і роботи на Мореходському продовжив Левченко Саша. З 2013 року він активно діяв, знайшов збійку з районом 2-й Магазин, назвав одну із збійок Угадугу, побродив по району Абрикосового колодязя, ну і якось роботи знову згасли. Мореходський закінчила пізніше я. До речі, це єдиний район, де я по-справжньому губилася, причому 2 рази.

Настав 2016 рік і традиційна чотирьох денка «Зимова Одеса» зібрала безліч підземних дослідників в катакомбах Усатово, на Балагані. Керувала експедицією я, брали участь Грек, який зі своїм зростом погодився «йти на Усатово», Наталя Подруцька, яка зняла левову частину Усатовського передхвостовика. кияни, харків’яни, всі працювали, складаючи карти. Я ж побачила стрілку «Гідромет», поставлену попереднім поколінням Пошуковців, ну і почала її знімати. Величезний шматок ми тоді закартували з харківським Антоном Поповим, з ним гідно пробиралися через легендарні нечистоти Гідромета. У цій експедиції вперше брала участь моя дочка Валентина, їй було тоді 7 років.

І як згодом стало ясно, в 2016 ми не дійшли до збійки з Бассоветом небагато. Але це поклало початок новому етапу для картографування Гідромета. А саме, в наступні 2 роки ми вже невеликою командою з двома Проніними працювали в околицях Гідромету, але вже з боку Усатово. Природно, ми з’єдналися з частиною Гідромету, що прийшла з Нерубайського, а оскільки картографування шахт відбувається «площинною» зйомкою, то всі бічні входи також були замальовані і нанесені на карту. Гідромет шикарний хід, але, на жаль, дуже забруднений каналізаційними свердловинами. Цей хід «царських» часів, там багато старих цікавих малюнків, написів. Крім з’єднання з Боссоветом, він має з’єднання з районом 2-й Магазин і районом Абрикосового колодязя. Звичайно, пройти повз цих 2-х «відщепенців» ми не змогли. Наступні 6 років зимові чотирьох денні експедиції проводилися саме тут (ЗК-1, ЗК-17). Тоді вже сформувалася команда одеських дослідників катакомб, яка тут працювала так довго. У цих експедиціях повноцінно брали участь мої дочки, Любов допомагала тягнути рулетку, а Валентина – обробляти стоянки з Вадимом, вчилася картографуванню. Ці 2 райони невеликі. Абрикосовий – 8,8 км, 2-й Магазин – 25 км. Але працювали в основному 1 раз на рік, на Різдво, через складнощі «добирання» в ці краї і складнощі обробки матеріалів. Тому так розтягнулося картографування. По цих районах також написані статті [5, 6], опублікована картографія, знахідки і навіть зроблені презентації, що ознайомили всю підземну громадськість з цими дослідженнями. Єдине, що поки не написано жодного звіту на тему партизанського загону Голубенка, який орудував в районі Абрикосового колодязя, але ці відомості вимагають ретельного аналізу і узагальнення. Решту знахідок, дані відомості можна почитати в опублікованих статтях.

3 лютого 2024 року було завершено картографування 2-го Магазину – Абрикосового колодязя і за справу взявся Костянтин Костянтинович, а саме – стикування і «з’єднання» карт. Йому вдалося все побудувати, десь в 500, десь в 1000 масштабах, але результат був отриманий! Звичайно, Костянтинович «виліз» картографією на Гідромет-Балаган, де, виявляється, теж було багато готового (закартованого) матеріалу, ще з 2016 року і раніше. Звичайно, він не скрізь був суперський, вимагав огляду, стикувань, зйомки деяких стикувань. Осінь 2024 року ознаменувалася роботами тут. Були посаджені зйомки Наталії Подруцької, і закартований мною з Федором Ніколаєвим невеликий район ЗК-40 і власне ті матеріали, зроблені в 2016 році. Ці місця досить важкі через свої габарити, закиданість камінням. Я відмовилася брати в них участь, тому що вже по них ходила і їх малювала. Це призвело до розвалу КОДК (команди одеських дослідників катакомб). Але роботи з побудови і отримання карти району Гідромет тривали. У них брала участь моя донька Валентина, вже більш впевнено тримаючи компас в руках. Район Гідромет був закінчений в травні 2025 року. За даними Костянтина Проніна, протяжність району «Гідромет» склала 21 км 450 м.

І ось так, дивлячись крізь призму часу на Гіромет у 2001 році, мене привів мій майбутній чоловік Віктор, а закінчувала картографування в 2025 році – наша старша дочка Валентина. Правда, Костянтинович порахував, що дослідження Гідромету тривало 56 років.

Колись на зорі своєї підземної дослідницької діяльності, коли я ще була студенткою Геолого-географічного факультету Одеського університету, ми з Костянтином Костянтиновичем Проніним сиділи в геологічному музеї і я його все розпитувала, а що там за Барським, а що за Деревяшкою, тоді він мені пояснив, де Гідромет, Боссовет, Мореходський, Бадаєвські стоянки та інше. Тепер я вже знаю, що попереду за Балаганом, Танковим пістолетом, ходом Палаткіна, Кільцем Шрефа і т.д. І це цілком реально велика праця для дослідників. Звичайно там попереду важчі проходи, вони старіші, нижчі, більш завалені, затоплені. Але при великому бажанні це можна все дослідити. Ще я розумію, скільки залишених «прогалин» є позаду. У який бік повіє підземний «дух»? – поживемо побачимо, він завжди присутній в крові допитливих дослідників!

Відео з самого ходу “Гідромет” розміщено на каналі Подземная Одесса, платформа Ютуб, посилання для перегляду: https://youtu.be/_acNkNUBGrc?si=r_fXbDg68OYDwmt3

Література

1. Букаренко-Васильева О.В., Пронін К.К. Катакомбы “Нерубайской церкви” Альманах Пiвденний захід Одесика. Сборник 2021. с.90-100.
2. Пронин К.К. «Боссовет – один из лабиринтов Нерубайских катакомб». Материалы VIII международной научной заочной конференции. Набережные Челны. 2017 г. С.325-331.
3. Пронин К., Букаренко А. «Нерубайские каменоломни «100 километров под землёй» Ж. «Свет» № 24.2004.
4. Пронiн К., Пронiн В., Букаренко-Васiльєва О. Новi сторiнки iсторiї катакомб села Нерубайського.  Вiсник Одеського iсторико-краєзнавчого музею. Выпуск 20, с.36-48. 2023 г.  
5. Пронiн К., Пронiн В., Букаренко-Васiльєва О. Легендарний “Абрикосовий колодязь” (Усатівскі катакомби) розкриває свої таємниці.  Альманах Пiвденний захід Одесика. Выпуск 35, с.76-95. 2024 г.  
6. Пронiн К., Пронiн В., Букаренко-Васiльєва О. Усатовськi катакомби  “Лошадкiн виїзд” (ЗК-17); деталі дослідження.  Альманах Пiвденний захід Одесика. Выпуск 36, с.108-136. 2024 г.  
7. Пронiн К., Мищенко Є.  Катакомби  “Лаптія” (ЗК-4).  Альманах Пiвденний захід Одесика. Выпуск 37, с.63-90. 2025 г.  

Повне відео докладу можна переглянути за посиланням: https://youtu.be/jR_8uv3RM5s?si=9jhI35px7mcPfGVz