Збірник матеріалів 3-ї научно-практичної Конференції, Одеса 2021.

Пронін К.К.

В Одесі, її околицях, та й по всій області, багато каменоломень-катакомб. Але найбільший інтерес і найбільшу кількість запитань викликають, безсумнівно, міські катакомби, розташовані безпосередньо під містом. Та це й зрозуміло, тим паче, що в міських катакомбах створено гарний музей, де багато чого показують і ще про більше розповідають. Тому метою цієї статті (доповіді) є те, що на даний час відомо про міські катакомби, розташовані в сучасній міській межі.

Місто з моменту свого виникнення дуже виросло, межі його змінювалися. Багато каменоломень, що розташовувалися за містом або на далеких міських околицях, зараз знаходяться в його центральній частині, елітних районах. Наприклад, в Аркадії, Французького бульвару, проспекту Шевченка.

Доповідь буде тільки про катакомби, розташовані в межах міста, за невеликим винятком, щоб не ламати традиції і не змінювати запроваджену колись індексацію. Мається на увазі район катакомб К-25 – “Авангард”, розташований під селищем “Авангард”, за міською межею, але, як то кажуть, “через дорогу” – вулицю Ангарську, по якій і проходить межа. 

Тепер уточнимо ще один термін – “Одеські катакомби”, у нашому розумінні це сукупність усіх підземель міста. Для більшості людей (не фахівців) це теж так, мало хто розрізняє підземелля за типами. Та й багато з них з’єднуються між собою, майже у будь яких комбінаціях, утворюючи єдині лабіринти, знову ж таки “катакомб”.

Але все ж таки переважною частиною катакомб є підземні каменоломні, в яких добували будівельний камінь.  Мається на увазі параметр протяжності, головний у спелестології та спелеології. За кількістю, друга складова одеських катакомб – міни-погреби, звісно більша.

Ми скрізь говоримо і пишемо “катакомби”, але якраз цього типу підземних порожнин в Одесі немає, або, принаймні, поки що не знайдено.

Отже, тема доповіді – головна складова одеських катакомб – підземні каменоломні. Загалом до теперішнього часу відомо 105 районів катакомб. І термін “район” і цифра “105” досить умовні. “Район” – стара, традиційна назва колись виділеної ділянки катакомб, яка чимось вирізняється з-поміж тих, що її оточують (це коли йдеться про величезні масиви заміських катакомб, наприклад Усатове-Нерубайські). Або якоїсь конкретної ділянки, не пов’язаної з іншими; локальної каменоломні або групи каменоломень. Наприклад, район катакомб “Молдови” – це одна каменоломня; район “Рода” (Крива Балка) – це десятка півтора каменоломень, з’єднаних між собою; район К-105 – це кілька невеличких фрагментів однієї каменоломні або кількох, розташованих поруч на одному п’ятачку, але відрізаних один від одного завалами.

Усе це створено для зручності орієнтування, про яку порожнину йдеться мова (як назви вулиць). Для чіткішої орієнтації було введено індекси, які вже зовсім конкретно показують, яка це порожнинася. Наприклад, “Молдова” – це К-1; “Рода” – К-22; 4 фрагменти біля “Макдональдса” на вул. Розумовського – це К-105, а розташована поруч каменоломня – це К-81. Тобто як у зоології, ботаніці, мінералогії та інших науках, кожен організм і мінерал, зірка, машина тощо, мають свою, притаманну тільки йому назву. Буква “К” показує, що це каменоломня в межах міста, цифра – її порядковий номер.

На 2021 рік в межах міської границі відомо 105 районів каменоломень, загальною протяжністю 368,1 км, об’ємом 2,56 млн м3 (без необроблених). Підкреслимо, що це реально існуючі (або такі, що існували) порожнини, щодо яких є достовірна інформація. Легендарні катакомби, в яких хтось колись бував або про них чув, не враховуються (так само, як у зоології морський змій і снігова людина).

Всупереч загальнопоширеній думці, НЕ “вся Одеса суцільно стоїть на катакомбах”, а навпаки, все ж таки під більшою частиною площі міста, катакомб, у сенсі, каменоломень, немає.  Є райони міста, де катакомб багато, є де їх мало, і є райони, де їх зовсім немає.  Це залежить від багатьох причин, але основних три.

Катакомб немає там, де немає придатного для видобутку пильного вапняку. Наприклад, у районі Таїрового, сел. Котовського.  Південно-західного масиву, Пересипу, Лузанівки тощо. Це геологічна причина. Немає їх і там, де видобуток заборонявся в усі часи.  Наприклад, під землями військового відомства. Ця причина пов’язана із законодавством.

Катакомб дуже мало під центральною частиною міста. Вона була забудована, а ще раніше розділена на ділянки, які були продані або виділені під забудову. У ті роки власники цих ділянок, звісно, розуміли, що робити порожнини під своїми майбутніми будинками не варто, і не робили цього. Тим паче, що отримували ділянки в місті люди не прості.

Тому в місті відомо всього кілька невеликих катакомб, незважаючи на посилені пошуки їх і за “наводками”, і бурінням, під час будівництва. Зараз ми знаємо всього 7 невеликих каменоломень, загальною протяжністю всього 1699 м. Це каменоломня К-6, на вул. Буніна 5/7, найстарішу з реально відомих одеських каменоломень, початку 19 століття (1810-1820-ті роки). Вона невелика, протяжністю всього 95 м, мала штольневий вхід (зараз вхід похилий, мабуть побудований у середині 19 століття). Каменоломня добре відома і картована, хоча привходова її частина, що виходила на схил балки, мабуть, повністю завалена, не розкривалася.

Оскільки в цій катакомбі розташований музей, ті, хто цікавляться, можуть отримати докладнішу інформацію про неї, в ньому.

Більша каменоломня (К-7), точніше кілька сполучених між собою в різний час каменоломень, загальною протяжністю 1220 м, розташовані під вул. Преображенською 1/2. Зараз від цього району майже нічого не залишилося. Ще на початку 20 століття цей район почали кріпити – закладати каменем, потім у 1960-70-х, і пізніше, його фрагменти тампонували. Але цей район встигли задокументувати і тому деяка інформація збереглася.  

Третя каменоломня (К-20) розташовувалася на вул. Успенській, кут Кузнечної. Її вже немає, її повністю затампонували під час будівництва готелю “Зірка”, хоча її величезний шахтний колодязь, можливо, зберігся. Це була маленька каменоломня протяжністю 48 м. Але водночас дуже цікава, незвичайна. По-перше, вона розташовувалася в нетиповому місці. Закладена була на великій глибині – 38 м. Щодо неї збереглися позовні документи – скарги навколишніх домовласників на незаконність видобування каменю в цьому місці (видобування велося в 1871-1873 роках, а після скарг його припинили).

Наступні три каменоломні розташовані в приморській частині міста, дві на Військовому узвозі: К-57 (48 м), К-99 (50 м), і одна К-54 (184 м) біля Митної площі, зі входами з території порту.

У приморському урвищі, в районі колишнього ювелірного заводу, знаходиться ще одна катакомба – К-98, протяжністю 54 м. Але це, мабуть, бомбосховище, вирізане в товщі вапняку 1941 року. Більше реальних каменоломень у центральній частині міста ми не знаємо.

Переважна більшість міських каменоломень розташована на Молдаванці, Кривій Балці та Слобідці, на Ленпоселці, під Французьким бульваром і в районі Аркадії. Усі ці місцевості, за часів розроблення каменоломень, перебували на околицях міста або за його межами, під незабудованими територіями. Саме незабудовані ділянки і підроблялися підземними виробками. На тій самій Молдаванці, густо забудованій зараз, у перших двох третинах 19 століття, здебільшого розташовувалися землі, що використовувалися як сільгоспугіддя або просто пустирі з окремими будинками або групами будівель. Адже навіть територія Французького бульвару, вул. Генуезької та проспекту Шевченка зовсім недавно не мали суцільної забудови. Це були дачі, здравниці, санаторії, виробничі території. Ось під цими-то територіями і розташовуються міські катакомби.

На Молдаванці їх відомо 28 районів, протяжністю від 70 км (К-24) до 32 м (К-84). Відомі далеко не всі катакомби Молдаванки. Найбільшим, “центральним районом” є К-24, частина якого, де розкрито стародавні карстові печери, здавна є геологічною пам’яткою Загальнодержавного значення, а в іншій, яка є пам’яткою культурної спадщини України, розташований гарний музей “Таємниці підземної Одеси”, який всебічно висвітлює одеські катакомби.

Отже, 27 районів катакомб, загальною протяжністю 15,1 км, і один – К-24, не повністю задокументований, орієнтовною протяжністю 70 км. Разом уже 85 кілометрів (описано в К-24 поки що 5,4 км). Локальні райони катакомб (каменоломень) мають протяжність від 1,5 км (К-13) до 32 м (К-84), зазвичай перші сотні метрів. Тут на цій ділянці розташована найбільша кількість відомих старовинних каменоломень.

Спробуємо коротко описати найцікавіші катакомби. К-12, розташована під одним із колишніх великих заводів, майже вся була перетворена на велике гарне бомбосховище. К-13, що розроблялася в 1850-1860 роках, розташована по вул. Градоначальницькій. Тут добре збереглася величезна нахил того часу і сучасні стовбури, навіть із гвинтовими сходами. Раніше тут були і великі старовинні шахтні стовбури, і зовсім непомітні “таємні входи”, наприклад, через кочегарку Морехідного училища.  У цій катакомбі зараз теж створено непоганий музей катакомб.

К-15, знаходиться в легендарному районі, майже під Старокінним ринком. Крім цікавого місця розташування, іншого там нічого цікавого не збереглося. К-17, неіснуюча зараз каменоломня під Вищою морехідкою по вул. Інститутській. За записами геолога Барбота-де-Марні, 1869 року ці каменоломні, розташовані під інститутом Шляхетних дівчат, були вже тоді великі й старі, занедбані. Коли ми їх оглядали на початку 1970-х, вони були сильно завалені.

К-37 (110 м) розташована на розі вулиць Градоначальницької та Косвеної (під колишнім районним управлінням міліції), колись вважалася однією з найстаріших каменоломень – 1830-1840-х років. Частина її ще за старих часів була “з’їдена” кар’єром, що був на цьому місці. Зараз виробка повністю знищена. К-43, по вул. Колонтаївській, незважаючи на свій вік – 1850-ті роки і пристойні габарити виробок, добре збереглася. Тут майже не було обвалень, на стінах зберігалися написи та малюнки 1850-х років. Виробками було розкрито кілька карстових печер. Одна з них “Ноябрьская” була велика (338 м) і красива. Зараз каменолоня теж знищена.

К-44, протяжністю 1,6 км, що складається з 5 каменоломень, сильно затоплений водою. Розташований район, здебільшого під заводом “Поліграфмаш”. Виробками цього району, на глибині близько 30 м, розкрито кілька заповнених червоно-бурою глиною з кістками викопних тварин, карстових печер, аналогів печер палеонтологічного заповідника. Цей район цікавий ще тим, що в ньому багато збійок і розвідувальних виробок, пройдених у 1930-х – 1960-х роках. Саме в цих катакомбах був знайдений і витягнутий з них верстат горизонтального буріння, що демонструється в музеї “Таємниці підземної Одеси”, напевно, єдиний подібний верстат, що зберігся. 

Район К-47, розташований по вул. Мельничній, цікавий тим, що до нього потрапили через карстову печеру (її й назвали через це “Сквозная”). У цьому районі з’єднані в єдиний лабіринт старі виробки 1860-х років, кілька карстових печер, із гарними кристалами та навіть сталактитами з мармурового онікса, і великими розвідувальними виробками, пройденими КМАЗом. Нині цей район теж здебільшого затампонований.

Каменоломня К-52 (375м) по вул. Михайлівській. Вхід до неї, шахтний ствол овального перерізу, глибиною 30 м, розташований під будинком, спорудженим наприкінці 19 століття. Каменоломню знайшли бурінням, а потім уже, по виробках, вийшли на дно стовбура. Його довго шукали на поверхні, копали похилий хід із тротуару під будинок, знизу піднімали кульку надуту гелієм, щоб визначити її висоту. Що з ним стало в кінцевому підсумку, не пам’ятаю. 

К-56, дуже старі каменоломні, не молодше 1840-х років, розкриті будівельним котлованом у місці перетину вул. Середньої та Балківської. Тут було розкрито кілька фрагментів каменоломні, а можливо і різних каменоломень, розташованих поруч. Каменоломня

К-62, розташована під будинком №3 по вул. Розумовського. Це була красива катакомба 1860-х років, закладена на глибині 37-35 м від поверхні. Ширина виробок у ній була по 5 і більше метрів, висота 3-3,5 м. Вона була підтоплена водою, глибиною в деяких місцях до 1,6-1,7 м. І не дивлячись на це все це, обвалень майже не було. Туди спустили надувний човен і плавали виробками. На жаль, над цим місцем був побудований будинок і все затампонували.

Каменоломня К-73 цікава тим, що саме в ній знаходився командний пункт Одеського оборонного району в 1941 році. Ні залишки командного пункту, ні виробки не обстежували. Виробки і бункер були просто знищені. Ось і ставлення до історії Одеси. По-іншому склалося з каменоломнею К-84. Вона була знайдена бурінням на глибині 32 м під будмайданчиком фірми “Будова” по вул. Михайлівській і відразу ж розкрита шурфом. Але перш ніж затампонувати, в ній було проведено дослідження, все описано, сфотографовано і заміряно. Адміністрація будівельної фірми забезпечила ці роботи. Каменоломня явно розроблялася в 1850-х, на початку 1860-х років. Вона є типовою невеликою приватною каменоломнею того періоду, влаштованою для будівництва одного будинку, який, можливо, розташовувався на цій же ділянці. Обсяг статті не дає змоги зробити детальний опис виробки, але зазначимо, що, мабуть, тут ховали викрадених для продажу в Туреччину жінок. У виробці збереглися малюнки часів розробки – лінійний вітрильний корабель “Святий Гавриїл” Чорноморської ескадри. Малюнок, розмірами понад метр, виконаний з усіма деталями, можливо, малював його матрос із цього корабля.  Цікавий малюнок військового, що б’ється з невеликим драконом. Аналогічні малюнки знайдено і в інших катакомбах Молдаванки.

К-86, теж своєрідна каменоломня. Про такі багато хто говорить, але мало хто бачив. Ця невелика каменоломня починається з міни в будинку по вул. Розкидайлівській. Причому це її первинний вхід. Можливо, це і є одна з нелегальних, підпільних каменоломень. К-91, розташована на розі вулиць Косвеної та Картамишевської. Це єдина відома на Молдаванці каменоломня верхнього ярусу, її підошва закладена метра на півтора вище за звичайну покрівлю виробок цієї ділянки (є ще ділянка верхнього ярусу на вул. Мельнічной, але це вже складова частина К-24).

На північ від Водяної балки (вулиці Балківської) відомо 15 районів катакомб, загальною протяжністю 17,4 км. Цю частину міста іноді називають Бугаївкою, мабуть, за назвою вулиці. Каменоломні цієї ділянки загалом схожі з катакомбами Молдаванки. Вони теж невеликі за протяжністю, найдовший район К-50 (під заводом РСС) завдовжки 3,3 км, другий за довжиною К-5 (по вул. Дальницькій) – 2,4 км.  Здебільшого каменоломні цієї ділянки мають протяжність у кілька сотень метрів.

Виробки теж дуже старі, починаючи з першої третини 19 століття. Наприклад, К-101 (1,7 км), що складається з декількох невеликих каменоломень, явно відпрацьовувалася в 1840-1850-х роках. Наймолодші каменоломні цієї ділянки (К-93, К-94) ми датуємо самим початком 20 століття, а в районі К-14, великі дорізки велися в 1930-х роках.

Катакомби тут дуже цікаві, починаючи з того, що п’ятьма з них розкрито карстові печери, інколи дуже великі за одеськими масштабами, наприклад “Новоросійська”, довжиною 1400 м, “Пошукова” 750 м. З катакомбами цієї ділянки пов’язані трагічні події партизанського руху в катакомбах 1941-42 років. Адже сумнозвісний загін О. Солдатенка базувався і загинув у каменоломні К-5. 

Багато каменоломень вже не існують, вони знищені під час будівництва, як найбільший район К-50, великий старий район К-101 та інші. Катакомби Бугаївки, відомі далеко не всі і не повністю, і безсумнівно піднесуть багато сюрпризів.

Ще далі від історичного цента міста розташована ділянка Кривобалківських катакомб, розташованих під Слобідкою, Новою Слобідкою, Кривою Балкою. Там відомо 9 районів катакомб загальною протяжністю 93,5 км. Це районів катакомб, а каменоломень там безліч.

Район К-22 (“Рода”) складається з 8-13 великих каменоломень і якогось числа зовсім дрібних. Це не старі каменоломні, вони почали розроблятися напочатку 1890-х років, хоча, можливо, якісь дрібні каменоломні й старші. До цього району входить єдина відома каменоломня, що належить місту, найбільша складова частина району К-22. Вона розроблялася з 1901 по 1917 роки. Керівником гірничих робіт був відомий гірничий інженер А. Окольський.

Інші каменоломні цього району розроблялися до 1946 року. Видобуток тут вівся і в 1919 році (?!), і в 1942 (?!), а в 1946 році тут працювали військовополонені угорці.

У К-22 є ділянка виробок нижнього ярусу, повністю затоплена підземними водами. Вивчення цього району, під керівництвом О. Піщурнікова, проводилося із застосуванням аквалангів. Протяжність повністю затопленої ділянки виробок понад 300 метрів.

Під час війни, в 1944 році, в цих катакомбах базувалися великі партизанські загони Тимофєєва і Щербакова. На підтвердження цього, в катакомбах зроблено багато цікавих знахідок.

Схожий район К-23 (“Клима”) розташований з північного боку Кривої балки. Він набагато менший (4,6 км), складається з 4 каменоломень, розроблявся в 1890-1941 роках. Катакомби цього району вивчені недостатньо.

Район К-28 (9,8 км), ще більш молодий. Його офіційна назва “шахта Крива Балка № 27”. Вона розроблялася з 1938 по 1953 роки. Мабуть тут випробовували перші каменерізні машини КМАЗи. Поруч із нею знаходиться невелика, сильно затоплена зараз, шахта “Крива Балка № 20”, що працювала в 1911-1912 роках (К-103).

Дуже цікавими є райони К-66 (“Мирна”) і К-75 (“Пройда”) – це великі райони, що складаються з багатьох невеликих каменоломень. К-66, завдовжки 9,5 км, знаходиться під Слобідкою, на північ від К-22. Це єдина з міських катакомб яку можна назвати 2-х ярусною. 6,2 км припадає на вироблення нижнього поверху і 3,3 км, на верхній поверх. В інших катакомбах, якщо поверховість і є, то протяжність другого, додаткового поверху, зазвичай дуже незначна. Виробки нижнього поверху багато молодші за верхні, їх здебільшого відпрацьовували в 1930-х і навіть у 1946-47 роках, а верхні – у 1880-1890-х.

Район К-75 (“Пройда”), протяжністю 14,1 км, розташований на південь від К-22. Він дуже схожий на нього, але старіший, 1870-років, хоча розроблявся до 1939 року.

Усі три райони з’єднані в єдиний лабіринт протяжністю 64,7 км. “Рода” з “Пройдою” з’єднувалися з довоєнних часів. Збійка з К-66 у К-22, пройдена тільки в 1980-х. Обидва райони, через численні завали, повністю не пройдені.

У К-75 базувалися партизани загону Тимофєєва і словацькі військовослужбовці, які перейшли в 1944 році на бік партизанів. У цьому районі теж було зроблено цікаві знахідки.

Два райони Кривобалківських катакомб, що залишилися, теж по-своєму унікальні. Невеликий район К-95 – єдина відома стара каменоломня Слобідки.  Відома за документами, але не обстежена жодним дослідником, незважаючи на те, що вхід до неї відомий.

Район К-33, або по старому “шахта Крива Балка №19”, протяжність. 13,3 км, почав розроблятися 1885 року, роботи тривали до 1938 року… Він складається з 3 каменоломень – шахт “19”, “19біс” і “18”. Виробки тут сильно затоплені, іноді на глибину 1,5-1,7 м. Тут збереглося багато стоянок, переважно періоду оборони Одеси.

У цьому районі оператори О. Ковтун і В. Масленко зняли хороші оригінальні підземно-підводні фільми про ці катакомби.

Район К-33 є найпівденнішою і найближчою до центру міста частиною величезного масиву Усатово-Нерубайських катакомб. Тобто це складова частина найбільшого у світі лабіринту каменоломень, який ми оцінюємо в 900 км. Це те місце, куди можна прийти катакомбами з Нерубайського – 11,5 км по прямій, а катакомбами…

У районі Аркадії відомо 18 районів катакомб загальною протяжністю 35,6 км. Під Аркадією розуміється не тільки пляж і балка, що веде до неї, а й околиці, включно з парком Перемоги.  Тут знаходиться такий великий район як К-8 “56 школа”, протяжністю 15 км.

Більша частина цих районів катакомб складається з однієї каменоломні, але є й такі, що утворилися з кількох різновікових каменоломень: К-8 із 7, які відпрацьовували в 1887-1917 роках; К-19 із 4, які відпрацьовували в 1891-1935 роках. 

Входами в каменоломні слугували, крім штолень, шахтні стовбури, інколи доволі глибокі, як у районах К-36 і К-58 (у районі “Палацу спорту”), глибиною по 32 метри.

Каменоломні тут молодші, переважно 1890-1910 років. Деякі з них допрацьовувалися в 1930-1940-х роках. Найстаріша каменоломня1886 року. Наймолодша каменоломня розташована в районі кінцевої зупинки 5 тролейбуса. Як не дивно, 1949 року в курортному місці Аркадія працювало підприємство з видобутку каменю – шахта “Аркадія”.

Тут під санаторієм “Молдова” розташований район К-1 (2080 м) і недалеко від нього, через вулицю, ювілейний район К-100 (430 м), що досить символічно. К-1 було картовано ПКГРЕ 1967 року, і занесено до регіонального спелестологічного кадастру 1968 року. А К-100 була знайдена бурінням і розкрита шурфом тільки взимку 2016/2017 року. Знадобилося півстоліття, щоб число врахованих міських катакомб досягло сотні.

Каменоломні Аркадії добре вивчені, в них зроблено багато важливих спостережень і цікавих знахідок.

Схожа на Аркадійську, ділянка розташована під Французьким бульваром. На ній відомо 9 районів катакомб, загальною протяжністю 40,1 км. Зокрема величезний лабіринт катакомб К-21, завдовжки 23,4 км, закладений на глибині 35 м від поверхні, і збитий із ним район К-18, завдовжки 7 км. Вони становили єдине поле виробок протяжністю 30,4 км. Зараз більша частина виробок затампонована і над ними зведені багатоповерхові будинки.

Усі каменоломні цієї ділянки розроблялися з 1880 по 1900 рік. Одразу після закінчення гірничих робіт, входи в них були засипані. Знаходити їх і розкривати почали тільки в 1970-х роках, коли почалося будівництво санаторних корпусів у тих місцях. Тож перші, хто потрапив у ці катакомби, бачили їх такими, якими вони були за часів роботи наприкінці 19 століття (звісно, за виключенням завалів та обвалів).

Район К-18 складається з 4 каменоломень, що розроблялися в 1882-1893 роках.

Район К-21 з 18 каменоломень, що розроблялися в 1880-1900 році.

Район К-38, дещо старший, середини 1870-х. Усі інші каменоломні 1880-х років. Взагалі, чим каменоломні на цій ділянці розташовані далі від центру міста, тим вони молодші.

Трохи осібно стоїть район К-60, що складається з 6 каменоломень, які розроблялися в 1878-1892 роках. Він простягнувся на глибині 35 – 32 м, уздовж проспекту Гагаріна від Французького бульвару в бік вул. Сегедської.  Оскільки він був недоступний і розкритий тільки 2007 року, і одразу ж, недоторканим і не ходженим, почав вивчатися, у ньому було зроблено багато цікавих спостережень і знахідок; старовинних пляшок, зокрема від пива “Санцебахера”, битого посуду, російських мідних монет і так далі. Знайдено тут було і багато цікавих написів і малюнків, зокрема великих малюнків червоною охрою, що само по собі, достатня рідкість.

З цими малюнками навіть стався кумедний випадок. На одному зі з’їздів УСА робили доповідь, присвячену стародавнім малюнкам Капової печери на Уралі. Демонструвалися малюнки червоною охрою, на яких були зображені різні звірі, зокрема мамонт і носоріг. На підставі цього робили висновки, що малюнки зроблені за часів, коли там жили подібні тварини. І за випадковим збігом, відразу за цією доповіддю, йшла доповідь щодо К-60. І коли доповідач показав знімки малюнків левів і мавп, зроблених червоною вохрою на стінах штучних підземель, у залі гримнув сміх. Так, хороший, доброзичливий, але все ж таки. 

8 районів катакомб розкидані по всьому місту. Цю частину катакомб ми умовно назвемо “ближніми”.  Загальна протяжність цих катакомб 12 км. Розташовані вони в найрізноманітніших місцях, по старих околицях міста. Це, в основному, не старі каменоломні. Розробляли їх у 1870-1905 роках. роках. Найбільший район К-45, має протяжність 7,2 км і складається з 3 каменоломень, закладених на глибині 31,5 м. Точніше сказати мав, бо майже всі його виробки зараз затампоновані, а зверху побудовано багато житлових будинків.  Розташовується район між вулицями Армійська, Говорова і проспектом Шевченка. Велика частина виробок розташовується під колишньою ділянкою Бродського. У виробках зроблені унікальні знахідки – дерев’яні рейки, примітивні примуси, консервні банки початку 20 століття.  Мабуть власник каменоломні був прогресивною людиною. Таких знахідок більше ніде не робили.

Другий за величиною район (К-41, 3640 м) досить старий, розташовується біля Харчової академії по вул. Канатній. Складається цей район із 3 каменоломень, які розробляли в 1870-х роках. Зараз він теж посилено тампонується і скоро припинить своє існування.

Інші райони розташовані по вул. Середньофонтанській, Авіаційній, Амундсена (К-59, 225 м). К-59 належить до рідкісного типу каменоломень, у яких підземним способом добували плитчастий вапняк – жерству, який використовували для мощення вулиць. Це єдина зі знайдених (або збережених) великих каменоломень такого типу (подібна до неї К-65 має довжину всього 13 м). Розроблялися ці каменоломні в середині 19 століття, оскільки в 1860-х роках, подібні каменоломні були заборонені.

Раз є “ближні катакомби”, мають бути й “дальні”.  Катакомби умовно “дальньої частини”. Вони розташовані по сучасних околицях міста і виходять за його межі. За часів розробки, вони перебували за межами міста. Загальна протяжність цих катакомб 163 км, а якщо рахувати з вивченою частиною району К-29, ще плюс 157 км. Саме тут і сконцентрована основна маса катакомб, як за довжиною, так і за обсягом. 

Розташовані вони під Ленселищем, селищем Авангард, у районі старого аеропорту, під суперфосфатним заводом на вул. Хімічній, у районі вул. Столбової та вздовж усієї вулиці Грушевського, аж до Київського шосе, у районі Крекінгу та цементного заводу.

Найбільший район К-29, тут обстежено 157 км виробок. Крім того, він з’єднується з К-33 і Усатово-Нерубайськими катакомбами (вони теж складаються з багатьох районів і безлічі каменоломень). Численні каменоломні, що складають К-29, почали розроблятися в 1880-х роках, роботи тривали до 1962 року. Але це тема окремої статті.

К-25, катакомби Авангарду, протяжністю 31,5 км. Доступна частина цих катакомб добре відома й описана в книжці “Катакомби селища Авангард”, але в цьому районі залишилося багато ділянок, відрізаних завалами й абсолютно не вивчених. Які знахідки і відкриття чекають там, невідомо. У цих катакомбах базувався в 1944 році добре відомий партизанський загін Є. Баркалова.

На північ від цього району, біля “2-х стовпів”, знаходиться район К-26 – “шахта Ленінська10”), довжиною 6,9 км. Вона почала розроблятися наприкінці 1950-х років, а закінчила 9.06.1961 року. Усі виробки пройдені КМАЗом. Дослідниками ніколи не відвідувалася. Там же недалеко, під Ленселищем, знаходиться район К-27, шахта “Червона 1”. Два великі райони К-48 і 49, що розроблялися в 1930-1950-х роках, розташовані біля вул. Столбової. Виробки в них сильно затоплені. У них виявлено і стоянки часів війни, і численні стародавні карстові печери.

К-72 (“Крекінг”), найбільший за протяжністю з досліджених районів – 46,1 км, 322 тис. м3 об’єму. Він, мабуть, теж може з’єднуватися з іншими катакомбами, зокрема з Усатівськими. Але виробки, що з’єднують їх, недоступні або не знайдені. Складається цей район із безлічі різновікових каменоломень, які розробляли з 1880-х до 1930-х років. Є двоярусні ділянки, є підтоплені, загазовані, обвальні та добре збережені, високі. Знайдено стоянки часів війни й одну стоянку, явно “злодійська малина” 1930-х років.  

Ось коротко і все, що ми знаємо зараз про міські катакомби-каменоломні. З доповіді видно, що відомі катакомби не всі і не повністю вивчені, скільки ще не знайдених. Скільки цікавих відкриттів і знахідок чекають майбутніх слідчих, якщо такі будуть.