Під землею (у катакомбах) трапляються різні новоутворення: натьоки, кальцитова плівка, печерні перли, гури тощо. Якось нам трапилася скам’яніла солома, що лежала під свердловиною (мабуть, геолого-розвідувальною), з якої просочувалася ґрунтова вода і потрапляла на солому. Цей окам´янілий експонат принесли вченим. Виявилося що по-науковому це псевдоморфоза!

Псевдоморфоза (від грец. Ψευδο – несправжній і грец. Μορφ – форма) – кристал або мінеральний агрегат, що міститься в невластивій для даного мінералу формі, яка повторює форму іншого мінералу або біологічного тіла.      

Директор петрографо-мінералогічного музею Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова В. Усенко дав таку характеристику примірника:

Псевдоморфози по органічних об’єктах утворюються під час їх просочення мінеральними розчинами з відкладенням (за механізмом дифузії) мінеральної речовини без руйнування зовнішньої форми органічного тіла. Ступінь розвитку цього процесу залежить від часу.  У даному випадку ми бачимо результат неповної псевдоморфізації рослин карбонатом кальцію (CaCO₃).

Більш пористі стебла адсорбують розчини більшою мірою, тому вони мінералізуються (“скам’янівають”) на більшу глибину з утворенням форм кальциту з характерними текстурно-структурними особливостями складання, відомими як “мармуровий онікс”. При цьому центральний канал залишається порожнім, тому що процес кристалізації пройшов не до кінця.

У висохлих рослинах зберігається щільніший зовнішній шар, і кальцит пошарово відкладається на внутрішніх стінках стебла. Якщо процес відбувається не до кінця, то утворюється канал (добре видно на фото поперечника стебел). Подібна картина спостерігається і в сталактитах.

Заповнення простору між гілочками відбувається за механізмом формування натічних форм мінералізації з утворенням текстури та структури, характерної для мармурового онікса, але у відповідному масштабі процесу.

Маленькі “колючки” складені більш щільним органічним матеріалом, і за час, що минув, вони меншою мірою мінералізовані, тому кальцит за час, що минув, відклався на поверхні у вигляді натічних кірок. У розрізі під мікроскопом у цьому випадку ми теж побачимо характерну ритмічність зональності полікристалічного кальциту. 

Онікс мармуровий – це вапняк, який розчинився і перевідклався. Він частий гість у вапнякових печерах. Багатошарова структура і велике розмаїття відтінків кожного шару створює оригінальні малюнки та кольорові поєднання. Ще одна виняткова якість онікса – це просвічуваність каменю. Онікс пропускає промені світла вглиб до 5-6 см. Мармуровий онікс використовують у декоративному оформленні інтер’єрів, його відносять до престижних оздоблювальних матеріалів.

Можливо промисловий видобуток мармурового онікса в наших катакомбах безглуздий…  Однак, як природна, геологічна особливість для наших катакомб – наявність і утворення Мармурового оніксу – як мінімум цікава!